Небо (Янюк Емілія)
4.9 (10)

Небо (Янюк Емілія) в Христианской фонотеке

Небо (Янюк Емілія)

О, Небо, підіймаю очі, розчиняюсь у тобі.
Хоча прикуте тіло до землі,
Думками я все вище відлітаю,
І ти ведеш, несеш мене у світ глибокої тиші…

І у ночі я знову поринаю в твою безодню чистоти,
З зірками тихо, мовчки розмовляю,
Вручаю таїни, питання з уст душі…
Тоді я падаю в обійми Неба, немов мале дитя в обійми матері.

Як загримить моя молитва бурею, грозою,
Я знову підіймаю погляд до тебе,
Небо блискавицею і громом заспіває пісню,
Про тиху гавань, яка чекає там мене.

Як не старається земля мій погляд відвернути,
Сховати горами високими і хвилями глибокими, те Небо голубе,
Не заземлить корінням тимчасовим, мою безсмертну душу,
Земля – це чужина, а Небо – то моє.

Так часто думаю про тебе,
Моя туга, моя почаль, моя надія й радість…
О, Небо ти так далеко і так близько.
Чим вище моя душа вривається у чисту голубінь,
Тим нижче моє тіло схиляється до праху, до землі.

Чекаю день, той день, коли візьмеш мене в свої обійми,
І я скажу…Ні, я прокричу цій мачусі-землі, –
Я не твоя, тепер не сирота,
Мене несуть обійми Неба у Рідний Дім,
До мого рідного Отця.

Ця зустріч…І знову я дивлюсь на тебе Небо.
І уявляю, коли мене таку безкрилу,
Нестимуть крила Янголів,
Туди, де більш не буде ночі, я там відпочину.
Там буде радість, мов у сні…

О, Боже мій, коли Тебе зустріну, –
Я знаю, побачу у Твоїх Очах, те ж саме Небо, що манило мене усе земне життя.
Це Ти говориш хмарами, зірками, вечірньою палітрою краси,
І обіймаєш серце теплими дощами,
Шепочеш вітром: «Моє дитя. Ти не одна, з тобою Я…»

По цій землі, де всі чогось шукають, прагнуть і втрачають,
Я проведу тебе, Я не залишу.
Наповню радістю, коли усі заплачуть,
В часи війни, тебе потішу,
Бо ти Моя, належиш Небесам.

Допоможу тобі на цій землі «годин і часу»,
Дивитися туди, де «вічність»,
Хай не зловтішається земля, що в назначені години, твоє тіло на спочинок прийме,
Вона не знає, що тіло – це лиш тліний порох, а людина – це душа.
Моє дитя, це Небо, це Я, твій Батько, тебе чекають Небеса.

Читает авторка.

Господь тебе любить (Віталій Долайчук)
0 (0)

Господь тебе любить (Віталій Долайчук) в Христианской фонотеке

Господь тебе любить (Віталій Долайчук)

Господь тебе любить, Він за тебе помер,
О, там на Голгофі звершилося це,
Відав Він життя, пролив свою кров,
Щоб ти для душі спасіння знайшов.

Терпів Він насмішки, побої, плювки,
Хоть падав, та знову вставав, щоб іти,
Не був Він розбійник, і злодій не був,
Та люди чомусь засудили Його.

Він ж їм говорив про спасіння, життя,
Він їх ісціляв, очищав від гріха,
Він їх годував, давав для них хліб,
Дві рибки помножив, й наїлись усі.

Він ніс в собі світло, велику любов,
Чому ж ми тоді розпяли Його?
Чому на Голгофу Його повели?
Він так хотів пити простої води.

І рани від цвях так боліли Його,
Стікала струмочком невинная кров,
Та ми все стояли, дивились туди,
І в голос кричали «Спаси себе Ти»!

Його ніжний погляд, остані слова,
Я їх не забуду, я ними живий,
«О Отче, прости ти їхні гріхи,
Не знають тепер, що чинять вони»!

І Духа віддавши, кінчилось життя,
Та очі відкрились тим людям в той час,
«Це дійсно Ісус, і Він Божий Син,
Невинного ми на хресті розп’яли».

Та Він є живий, із мертвих воскрес,
Його слово дійсне і Він дійсний теж,
Дає всім бажаючим вічне життя,
Тебе полюбив, Його ти дитя.

Він бачить тебе і твою біду,
Він знає, що важко шляхом цим іти,
І сльози Він бачить нічної пори,
Коли ти говориш «не можу вже йти»!

Коли всі про тебе забули давно,
І друзям твоїм ти тепер є ніхто,
Для Нього ти дочка, для Нього ти син,
Тому, друже, знай, що ти не один.

Страждав Він за тебе, за твої гріхи,
Це значить для Нього є цінною ти,
Це значить що Він не оставить тебе,
Бо хоче спасти, але ти не ідеш.

На долонях Своїх тебе вирізьбив Я,
І про тебе все знаю, коли плаче душа,
Коли сльози в очах і спокою нема,
Я готовий дать радість, чуєш, дочко Моя.

Ти так довго блукала і не знала Мене,
Цей гріховний тягар потомив так тебе,
Ти втомилася в бурях, ти втомилась в бою,
Але Я не покину, всі гріхи Я прощу.

Я є той, хто завжди поряд тебе іде,
Коли море бушує і, здається, кінець!
Вже немає життя, хвилі дуже круті,
Та Я скажу лиш слово, розійдуться вони.

Я сьогодні так хочу ввійти в серце твоє,
Щоб відчула ти радість, щоб відчула Мене,
Щоб молитва твоя не змовкала повік,
Я тебе так чекав, не один уже рік.

Може й близькі твої вже забули тебе,
Але Я попіклуюсь, допоможу тобі,
Ти для Мене безцінна, ти така дорога,
Я тобі хочу дати в небі вічне життя.

Лиш відкрий своє серце, в розкаяні прийди,
І тоді ти відчуєш знову силу в собі,
І тоді ти відчуєш ту свободу в душі,
Потечуть сльози щастя по твоєму лиці.

Я так довго чекав, стільки зим на тебе,
Свою поміч давав і даю кожний день,
Охорона Моя над тобою була,
Записать тебе хочу в вічній книзі життя.

На долонях Своїх тебе вирізьбив Я,
Хочу дати на небі золотого вінця,
Там не буде страждання, там не буде біди,
Лише серце своє ти для Мене відкрий.

Читає Віталій Долайчук.