Бог народився темної ночі (Тетяна Миронець)
5 (1)

Автор Тетяна Миронець. Вірш «Бог народився темної ночі»

Бог народився темної ночі (Тетяна Миронець)

Бог народився темної ночі,
Мало так світла, втомлені очі.
Люди заснули, люди втомились,
Хоч і чекали, хоч і журились.

Де Відкупитель? Де ж та Надія?
Скинуть ярма гніт в кожного мрія.
Пильно вглядались та пропустили,
Як оті Янголи в сурми сурмили!

Морок закрався в кожного душу,
«Я підневільний, слухатись мушу».
Важко коритись римським солдатам,
Вибраний нарід, але волю втратив…

Волю хотіли відвоювати,
«Месія прийде, щоб царювати!»
Він же прийшов, не земними шляхами,
Він і Царює в серцях у нас з вами!

Давши всім волю, давши спасіння,
Даром очистивши грішне сумління.
Царство Його не від світу земного,
Царствує в душах Син Бога Святого!

Люди заснули, люди втомились,
Волі чекали, гірко журились.
Світ і сьогодні Його чекає,
В гріха кайданах людство блукає.

А чи впізнав ти Божого Сина?
В Ньому потребу має людина.
Вклонися низько, в дар віддай себе!
Він лиш відкриє кожному Небо!

Читає авторка.

Люди втомлюються страждати (Тетяна Миронець)
5 (1)

Люди втомлюються страждати (Тетяна Миронець)

Люди втомлюються страждати (Тетяна Миронець)

Люди втомлюються страждати;
Непомітно стихають плачі.
Тільки вічно ридатиме Мати,
Бо дитя відняли палачі.

В ній ніколи не згасне вугілля
Обгорілого серця дотла!
Не збагне до кінця божевілля,
Що створилось істотами зла.

Може, світ завтра знов засміється,
І затихнуть прокльони і біль.
Та вона не один раз здригнеться:
Спогад мороку йде звідусіль.

Помістіть і на іншу планету,
Не забуде вона немовля.
Не забуде нещадну ракету,
Яка щастя звела до нуля.

Заступися, о Боже, бо втрати
Безкінечно і близько й здаля.
Гірко плаче розіп’ята Мати –
Українська земля!

Читает авторка.