Исполнитель: Джулай, Роман

Ласкаво просимо: Роман Джулай, «Світло Божої благодаті». Роман, розкажи, будь ласка, трохи про себе і свою родину.

По-перше, я хочу пригадати слова апостола Павла, що «Для мене життя Христос», і бажання служити Йому є в моєму серці з того часу, як я став Його дитям, коли я заключив завіт з Ісусом через покаяння. Наша родина завжди була готова служити Богу на тому місті, де ми є, і ми страємося це робити від усього серця і зараз. Я вважаю, що багато людей знають родину Джулай, якщо не особисто, то заочно, — через такі пісні як «Не забудь помолитися Богу», «Спішіть робити добро», «Примиріться», та інші. Коли ми жили у бувшому Радянському Союзі, майже кожна друга неділя була у нас запланована, щоб поїхати в інше місто на служіння. Не завжди так виходило, бо моя мама Діана була регентом хору місцевої церкви, в якому було біля 70 хористів, і не завжди була можливість залишити хор. Мого батька, Зіновія, дуже любили і завжди були раді слухати його розповідь благодаті через спів пісень у виконанні автора. Але нас чекали усюди, і іноді було важко прийняти рішення, де ми потрібні більше. Коли перед нами постало питання виїхати до Америки, ми всією родиною запитали себе: «Що ми будемо там робити, як будемо славити Бога без знання англійської мови?» Але то було в планах Бога, щоб ми опинилися тут, в Америці, і я особисто ніколи не мав сумніву, що то була дійсно Його воля. Зараз ми маємо можливість служити для Бога не менше, як було на Україні. Більше того, співаємо і свідчимо ми не тільки на українській і російській мовах, але і на англійській також. У 1994 році, як раз на день мого народження, Господь дозволив мені вперше вийти в ефір з радіопрограмою «Світло Божої благодаті» в місті Пітсбург.

Роман, скажи, як з ‘явилася ідея радіопрограми?

Коли ми приїхали до Америки, то першим і найголовнішим засобом мого вивчання англійської мови було радіо. Кожен день я слухав англійські християнські радіопрограми дві-три години. Спочатку то була нісенітниця для мене, але пізніше, вживаючи словник і знання з курсів англійської мови, я почав розуміти все більше та більше. Наприклад, коли читали вірші з Біблії на англійській мові, я «чіплявся» за знайомі слова і, знаючи Біблію на рідній мові, з мого мозгового комп’ютера діставав той самий вірш на тій мові, яку розумію. Таким чином я вчив нову термінологію і нові слова. Ще більше моя душа раділа, коли я почав розуміти пояснення та інтерпретацію Біблії, яку надавали американські проповідники, і моє серце палало великим бажанням якомога більше свідкувати про ласку Христову. У той час я думав, що бути на радіо — то дуже тяжке і нездоланне бажання. Але, не дивлячись на те, я все ж таки ділився тим бажанням з друзями-американцями, говорячи, що Пітсбург має біля ЗО тисяч людей, які розуміють нашу рідну мову. У листопаді 1993 року одна американка прийшла до мене і сказала, що є така можливість — бути на радіо, з’явилося вільне місце в ефірі. Ми подякували Бога за те, що Він відкриває двері для свідкування, але постала друга проблема — потреба у фінансах. Почали звертатися до церков за допомогою — мало хто відгукнувся. Тоді ми записали касету з нашим співом, і через продаж її почалося існування місії «Світло Божої Благодаті». Таким чином, першого тижня місяца лютого 1994 року, в неділю, багато почули звістку Божої благодаті, яка лунала з міста Пітсбург.

Роман, ти сказав, що ваше місто має біля 30 тисяч людей, які можуть розуміти нашу мову. Чи всі вони українці, а також, як далеко досягає та радіостанція.

Коли я почав проповідувати на радіо, то радіопрограма виходила два рази у тиждень по пів-години. Кожна радіопрограма складалася з двох частин, а саме, 15 хвилин українською мовою, та 15 хвилин російською. Але через два місяці почали дзвонити старі емігранти-українці і просити, щоб радіопрограму провадити тільки по-українськи. Вживаючи слова апостола Павла, що «для юдеїв я був як юдей, а для еллінів — як еллін…», помолившись, я сказав собі: «Добре, для українців я буду як українець», — і почав вести радіо тільки по-українськи. Я вважаю, що так навіть і краще — тому що стало більше часу для розкриття теми проповіді. У нашому місті з околицями проживають біля ЗО тисяч слов’ян старої еміграціі, їх дітей, і представників нової еміграції. Кожного року тут, у Пітсбурзі, проходять великі українські фестивалі, на які запрошують і нашу церкву, де своєю участю ми свідчимо про Христа на мові, яку розуміють усі учасники цього фестивалю. Радіопрограма «Світло Божої благодаті» проходить на хвилях АМ і сягає на відстань більше як 70 миль навкруги Пітсбурга. Я отримую листи від радіослухачів не тільки з Пенсильванії, але із штату Огайо теж. Так що «Світло Божої Благодаті» можна чути у трьох штатах: Пенсильванія, Огайо та Вірджинія.

На якій саме хвилі і о котрій годині можна чути «Світло Божої Благодаті»?

Наша радіопрограма зараз виходить один раз кожного тижня у неділю о 2:30 p.m. на хвилі 730 АМ, і мені хотілося б додати, що це є свого роду стратегічний час.

Чому ти вживаєш слово «стратегічний»?

Слово «стратег» бере походження з грецької мови і означає полководець або керівник великої військової операції. Наш Господь-Спаситель є Великий Керівник справи спасіння всього людства, яке приймає Його ласку. Справа в тому, що «Світло Божої Благодаті» виходить о 2:30 p.m. на українській мові. Сам Господь попіклувався про цей час, щоб радіопрограма виходила саме о 2:30 p.m., і саме на цій хвилі тому, що на цій самій хвилі о 1:00 p.m. починається світська програма «Українська Година», а після неї, о 2:00 p.m., — католицька програма «Христос між нами». Таким чином, люди настроїли свої приймачі ще з першої години і вже півтори години слухають українську мову. Тому я так кажу, що 2:30 p.m. — то є «стратегічний час».

Я знаю, що в американців вважається некультурним питати про те, скільки ти заробляєш, або за скільки ти купив, але як ця програма існує вже більше трьох років?

Майже на початку кожного місяця переді мною стає питання: «Чим платити?» В кінці місяця треба заплатити білл в кілька сот доларів. Від постійних спонсорів отримую тільки половину, а іноді і того немає. Але Господь — мій надійний Спонсор, Який ніколи не підведе. В кінці 1994 року я втратив працю, виникло питання закриття радіопрограми, і я молився: «Господи, пошли мені працю, з якої я міг би допомогти радіопрограмі. Якщо на те Твоя воля, щоб радіо існувало, допоможи!» І Господь відповів, пославши працю. Я дякую Богу, що Він підкріпляє мою віру, як тій вдові з Сарепти, яка кожного ранку приходила до гладишки і бачила лише трохи борошна, яке продовжувало життя ще на один день. Я вважаю, що багато хто з нас, коли б були в подібних обставинах, казали б Богу, щоб наповнив борошном по вінця ту гладишку, щоб кожного дня ми приходили і брали трошки зверху. Наступного дня — знову повний горщик, а якщо б і не до верху повний, то не велика біда вчорашнього наповнення достатньо. Але Бог воліє, щоб ми мали потребу в Ньому кожного дня, і через «борошно на дні» стверджує нашу віру.

В моєму випадку також, коли підходить час платити за радіо, — Бог подає як раз ту міру, що потрібна для місячного існування «Світла Божої Благодаті».

Я дякую Богові за все. Хоча я і не багатий, але маю все необхідне. Хоч моя зарплата невелика, але білли всі оплачую. Хоч моя машина не 90-х років, але колеса ще крутяться. Хоч і не маю своєї хати, але маю, де жити. Господь — є мій Спонсор у всьому, навіть у тому, що подарував прекрасну дружину, яка допомагає мені у багатьох справах, піклуючись про родину. Слава Йому!

Дякую за твоє чудове свідоцтво, і зараз, маючи цю нагоду, що би ти хотів сказати до читачів газети «Град Божий»?

Коли Господь запитав Соломона: «Що ти бажаєш?» — Соломон відповів: «Мудрості». І дійсно, хто просив і має мудрість від Бога — буде мати все.

У мене одне і дуже важливе бажання до всіх: моліться за мене, мою родину і за наше служіння.

Коли ми будемо молитися — Господь дасть допомогу у всьому. Через молитву Він благословить і покладе на серце людині служити Богові там даром, який вона має. Маєш голос — співай Йому, можеш говорити — звіщай Його благодать, можеш заробляти гроші — охоче давай на діло Його, і Господь благословить тебе. Я знаю, що кожний християнин може молитися, і мій тато з мамою склали пісню, приспів якої є:

Не забудь помолитися Богу,
Бо в молитві надія і сила.
Стане легша терниста дорога,
З нею завжди ти будеш щасливий.

І якщо Господь кладе вам на серце допомогти тому служінню, яке проходить у Пітсбурзі, щоб в серця багатьох людей пролилося Світло Божої Благодаті, — моліться і пишіть нам, будь ласка.

Наша адреса:
Light of God’s Grace
Р.О. Вох 6811
Pittsburgh, PA 15212

Нехай Святий Господь рясно поблагословить вас!

Источник: Ласкаво просимо: Роман Джулай, «Світло Божої благодаті»

Все интервью…