Нет! Мне не верится, что мы воспоминанья… (Константин Романов)
    0 (0)

    Нет! Мне не верится, что мы воспоминанья... (Константин Романов) в Христианской фонотеке

    Нет! Мне не верится, что мы воспоминанья… (Константин Романов)

    Нет! Мне не верится, что мы воспоминанья
    ‎О жизни в гроб с собой не унесем;
    Что смерть, прервав навек и радость, и страданья,
    ‎Нас усыпит забвенья тяжким сном.

    Раскрывшись где-то там, ужель ослепнут очи,
    ‎И уши навсегда утратят слух?
    И память о былом во тьме загробной ночи
    ‎Не сохранит освобожденный дух?

    Ужели Рафаэль, на том очнувшись свете,
    ‎Сикстинскую Мадонну позабыл?
    Ужели там Шекспир не помнит о Гамлете,
    ‎И Моцарт Реквием свой разлюбил?

    Не может быть! Нет, все, что свято и прекрасно,
    ‎Простившись с жизнью, мы переживем
    И не забудем, нет! Но чисто, но бесстрастно
    ‎Возлюбим вновь, сливаясь с Божеством!

    1885 г.

    Читает Зоя Родзевилова.

    Краю мій (Вера Кушнир)
    5 (1)

    Краю мій (Вера Кушнир) в Христианской фонотеке

    Краю мій (Вера Кушнир)

    Краю мій, серцем лину, щоб скоріш
    Я в брами високі вже входив твої
    Щоб там спочити, горе забути
    І всі страждання на цій землі
    Щоб там спочити, горе забути
    І всі страждання на цій землі

    Краю мій, краю любий, дорогий
    Богом даний для святих його дітей
    До тебе лину, до тебе прагну
    Спішу до тебе, о, краю мій
    До тебе лину, до тебе прагну
    Спішу до тебе, о, краю мій

    І в сльозах, в смутку, горі і журбі
    Я томлюся завжди тут, на чужині
    Коли згадаю про тебе, краю,
    Так жаль стискає серце моє
    Коли згадаю про тебе, краю,
    Так жаль стискає серце моє

    Зоря ясна видніє в далині —
    То мій край сіяє в рідній стороні
    Щоб там спочити, Христа хвалити
    Бо вмер за мене Він на хресті
    Щоб там спочити, Христа хвалити
    Бо вмер за мене Він на хресті

    Там в небесах (Cемья Кирнев)
    5 (8)

    Там в небесах (Cемья Кирнев) в Христианской фонотеке

    Там в небесах (Cемья Кирнев)

    Мы не можем на этой земле
    Избежать ни болезней, ни боли.
    Наша плоть – это прах, это тлен.
    И душа в ней томится в неволе.

    Но когда-нибудь свет озарит
    В небо птицей взлетевшую душу
    Все исчезнет, пройдет, отболит,
    И покоя ничто не нарушит.

    Припев:
    Там, в небесах слышно ангелов пенье,
    Там, в небесах, где душа в восхищеньи
    Там, в небесах, где что век, что мгновенье,
    Там, в небесах…

    Там, в небесах, мы увидим сиянье,
    Там, в небесах, станут явью мечтанья,
    Там, в небесах где царит ликованье,
    Там, в небесах…

    Мы не можем, пока мы живем
    Избежать ни утрат, ни страданий.
    Провожая друзей, сознаём –
    Каждый здесь на земле только странник.

    Но когда-нибудь встретим мы всех,
    Кого здесь со слезами теряли.
    И услышим счастливый их смех,
    И уйдут навсегда все печали.

    Не дано нам, друзья, никому
    На земле видеть Бога глазами.
    Мы всем сердцем стремимся к Нему
    И мы встретимся за облаками.

    Мы увидим Того, кто нас спас,
    Кто любовь подарил и прощенье.
    Кто поддерживал нас и не раз,
    Посылал нам свое утешенье.

    Слова Алена Долинина, музыка Павел Кирнев.

    Небо (Янюк Емілія)
    4.9 (10)

    Небо (Янюк Емілія) в Христианской фонотеке

    Небо (Янюк Емілія)

    О, Небо, підіймаю очі, розчиняюсь у тобі.
    Хоча прикуте тіло до землі,
    Думками я все вище відлітаю,
    І ти ведеш, несеш мене у світ глибокої тиші…

    І у ночі я знову поринаю в твою безодню чистоти,
    З зірками тихо, мовчки розмовляю,
    Вручаю таїни, питання з уст душі…
    Тоді я падаю в обійми Неба, немов мале дитя в обійми матері.

    Як загримить моя молитва бурею, грозою,
    Я знову підіймаю погляд до тебе,
    Небо блискавицею і громом заспіває пісню,
    Про тиху гавань, яка чекає там мене.

    Як не старається земля мій погляд відвернути,
    Сховати горами високими і хвилями глибокими, те Небо голубе,
    Не заземлить корінням тимчасовим, мою безсмертну душу,
    Земля – це чужина, а Небо – то моє.

    Так часто думаю про тебе,
    Моя туга, моя почаль, моя надія й радість…
    О, Небо ти так далеко і так близько.
    Чим вище моя душа вривається у чисту голубінь,
    Тим нижче моє тіло схиляється до праху, до землі.

    Чекаю день, той день, коли візьмеш мене в свої обійми,
    І я скажу…Ні, я прокричу цій мачусі-землі, –
    Я не твоя, тепер не сирота,
    Мене несуть обійми Неба у Рідний Дім,
    До мого рідного Отця.

    Ця зустріч…І знову я дивлюсь на тебе Небо.
    І уявляю, коли мене таку безкрилу,
    Нестимуть крила Янголів,
    Туди, де більш не буде ночі, я там відпочину.
    Там буде радість, мов у сні…

    О, Боже мій, коли Тебе зустріну, –
    Я знаю, побачу у Твоїх Очах, те ж саме Небо, що манило мене усе земне життя.
    Це Ти говориш хмарами, зірками, вечірньою палітрою краси,
    І обіймаєш серце теплими дощами,
    Шепочеш вітром: «Моє дитя. Ти не одна, з тобою Я…»

    По цій землі, де всі чогось шукають, прагнуть і втрачають,
    Я проведу тебе, Я не залишу.
    Наповню радістю, коли усі заплачуть,
    В часи війни, тебе потішу,
    Бо ти Моя, належиш Небесам.

    Допоможу тобі на цій землі «годин і часу»,
    Дивитися туди, де «вічність»,
    Хай не зловтішається земля, що в назначені години, твоє тіло на спочинок прийме,
    Вона не знає, що тіло – це лиш тліний порох, а людина – це душа.
    Моє дитя, це Небо, це Я, твій Батько, тебе чекають Небеса.

    Читает авторка.

    Отрады (Валерий Брюсов)
    5 (2)

    Отрады (Валерий Брюсов) в Христианской фонотеке

    Отрады (Валерий Брюсов)

    Знаю я сладких четыре отрады.
    Первая – радость в сознании жить.
    Птицы, и тучи, и призраки – рады,
    Рады на миг и для вечности быть.

    Радость вторая – в огнях лучезарна!
    Строфы поэзии – смысл бытия.
    Тютчева песни и думы Верхарна,
    Вас, поклоняясь, приветствую я.

    Третий восторг – то восторг быть любимым,
    Ведать бессменно, что ты не один.
    Связаны, скованы словом незримым,
    Двое летим мы над страхом глубин.

    Радость последняя – радость предчувствий,
    Знать, что за смертью есть мир бытия.
    Сны совершенства! в мечтах и в искусстве
    Вас, поклоняясь, приветствую я!

    Радостей в мире таинственно много,
    Сладостна жизнь от конца до конца.
    Эти восторги – предвестие бога,
    Это – молитва на лоне Отца.

    1900 г.

    Читает Николай Гузов.

    Вірю я, Господи (Гурт Перлини)
    5 (1)

    Вірю я Господи (Гурт Перлини) в Христианской фонотеке

    Вірю я, Господи (Гурт Перлини)

    Вірю я, Господи, вірю по правді у Слово незмінне Твоє.
    Час Ти відміряв, усім дав призначення, кожному місце своє.
    Все передбачене буде впроваджено задумом сильним Твоїм.
    Божою добрістю не зловживайте, мир майте з Богом своїм.

    ПРИСПІВ
    Небо, небо правду знає, небо вірних всіх приймає:
    Анна, Марта, Магдалина і Павло, Пилип, Марія.
    Тит, Лука, Андрій, Варнава в небі там, де Божа слава.
    Хочу я своє почути ім’я, в день той славний з неба.

    Все побудоване вмить переміниться посланим з неба вогнем.
    Тут на землі ми не всі розуміємо зміст всіх причин і проблем.
    Золото, срібло і світло, і темряву випробують злі вітри.
    Кожен побачить, наскільки він вірний в тому, що дано згори.

    Боже, помилуй нас, із рук не випусти, наше життя збережи.
    Де б не були ми, куди б ми не їхали – милості не відніми.
    Перед Тобою неправду й лукавстово ніхто не сховає ніде.
    Небо блакитне – оселя для вірних, Бог там чекає тебе.

    Куда идём (Группа Набат)
    4 (1)

    Куда идём (Группа Набат) в Христианской фонотеке

    Куда идём (Группа Набат)

    Проходят дни, за годом год
    И это время никогда не повернёт
    Опять вопрос мы задаем:
    Куда и для чего мы все идём?
    Я помню дни далеких лет
    Где так хотел скорей найти на все ответ
    Но был момент я осознал
    Что выбрать этот путь я должен сам.

    Жизнь течёт словно река
    Между завтра и вчера.

    Куда идём по ленте наших дней?
    Куда идём? Ты выбирай скорей.
    Куда идём? Не вечен этот путь
    Лишь Бог даёт нам силу не свернуть
    Куда идём по ленте наших дней?
    Куда идём? Ты выбирай скорей.
    Куда идём? Не вечен этот путь
    Лишь Бог даёт нам силу не свернуть

    Вокруг весь мир кричит тебе:
    Бери и действуй думай только о себе!
    Широкий путь ты выбирал
    Но о цене так часто забывал
    Что сможем мы забрать с собой
    Когда опустится наш занавес с тобой
    Пора решать уже сейчас
    Ведь время подождать не сможет нас.

    Жизнь течёт словно река
    Между завтра и вчера.

    Куда идём по ленте наших дней?
    Куда идём? Ты выбирай скорей.
    Куда идём? Не вечен этот путь
    Лишь Бог даёт нам силу не свернуть
    Куда идём по ленте наших дней?
    Куда идём? Ты выбирай скорей.
    Куда идём? Не вечен этот путь
    Лишь Бог даёт нам силу не свернуть

    Жизнь течёт словно река
    Между завтра и вчера.

    Куда идём по ленте наших дней?
    Куда идём? Ты выбирай скорей.
    Куда идём? Не вечен этот путь
    Лишь Бог даёт нам силу не свернуть
    Куда идём по ленте наших дней?
    Куда идём? Ты выбирай скорей.
    Куда идём? Не вечен этот путь
    Лишь Бог даёт нам силу не свернуть
    Куда идём?

    Слова Елена Волошина, музыка Сергей Горбан.

    Там, у Господа (Группа Набат)
    5 (1)

    Там у Господа (Группа Набат) в Христианской фонотеке

    Там, у Господа (Группа Набат)

    Пусть на этой земле не имею я дома,
    Пусть так горек мой хлеб и горька так вода,
    Пусть домашний уют и тепло не знакомо,
    Но я знаю, что всё это не навсегда.

    Припев:
    Там, у Господа, дом мой родной,
    Как стремлюсь я домой, лишь душа моя знает.
    Там тепло и любовь я найду,
    Знает Бог – утешитель сердец.

    Постараюсь с улыбкой свой путь одинокий
    Я пройти, чтоб прославить Иисуса Христа,
    Чтобы в небо уйти не упасть бы в дороге,
    Помоги мне дойти, мой Господь, до конца.

    Как бы ни было трудно и не было больно,
    Но закончится путь мой в небесном краю.
    Лишь надеждой живу, любовью Господней
    Верой в то, что домой всё равно я дойду.

    Источник: https://holychords.pro/7141

    Орел (Степан Василишин)
    5 (1)

    Орел (Степан Василишин) в Христианской фонотеке

    Орел (Степан Василишин)

    Тужить, тужить орел сизий,
    По своїй країні,
    Там панує ворог хижий,
    І гніздо в руїні.

    Ой, послухай орле, друже,
    Лиши смуток тугу,
    Я пораджу тобі може,
    Батьківщину другу.

    Приспів:
    Гей! Розправив би я крила,
    Хоч би в цю хвилину,
    Та ослабла моя сила,
    Що й з місця не здвигну!..

    Підніми ти вгору очі,
    В простори небесні,
    Серед дня і серед ночі
    Краї там чудесні!

    Там Творець вже приготовив,
    Дивную Країну,
    І дає нам всім любові
    Вічну Батьківщину!

    Слова Михайло Подворняк, музика Степан Василишин.

    Від виконавця

    Пісня написана приблизно 1991 року і на прохання слухачів тепер є змога слухати її тут. Божих благословінь!