Отзывы читателей о книге Джина Эдвардса «Узник третьей камеры»

Источник: knigi365.org

Дуже сильна книга. Книга, яка перевернула моє уявлення і ставлення до Бога. Книга, яка змушує шукати Ісуса. Однозначно буду перечитувати не один раз. (Ціпура Ірина)

Як часто, ми віруючі, прийшовши до Бога, очікуємо від Нього абсолютного. Абсолютної підтримки у всьому, абсолютної допомоги у всіх справах, абсолютних відповідей на всі питання. Але якщо ми не отримуємо на що розраховували, що тоді? Як ми реагуємо? Ставимо під сумнів Його могутність чи приймаємо волю і рішення Бога таким, яке воно є? Хто ж для кого? Ми для Бога чи Він для нас? Автор книги «В’язень у третій камері» наголошує на фразі «І щасливий ти, якщо через Мене не спідкнешся». Вона проникає в самі глибини серця де показує всі мотиви, наміри, бажання і спливає питання на яке повинен відповісти кожен «Чи підеш ти за Богом якого ти не розумієш? Чи слідуватимеш за Богом, який не виправдав твоїх очікувань?» Нехай життя Йоана стане прикладом повного скорення та прийняття волі Божої навіть якщо ти «в камері з щурами». (Наташа Леер)

Для мене ця книга стала притчею про довіру Богу. Автор змусив мене задуматися над тими питаннями, які він поставив: я вірю в своє розуміння Бога чи в САМОГО БОГА? Чи буду я жалкувати, що Бог відкрив мені так мало чи буду радіти, що відкрив так багато? Для мене як для людини, якій важко жити в невідомості, без конкретики це дуже складно. Я розумію, що Бог не зобов’язаний звітувати переді мною. І знаю, що я навіть отримавши його звіт не зрозуміла б Його задуму. І це говорить людина, яка не сиділа як Йоанн у ямі повній щурів. І не була розп’ята. Бог ставить переді мною задачі та перепони такі, з якими я можу впоратися. Але не сама. Лише з ним. Я знала про це. Я чула про це. Але усвідомлення прийшли лише нещодавно. Та хай я змогла це усвідомити. Змусити себе змиритися, здатися на в Божі руки та Його волю дуже важко. Це шлях, який мені ще доведеться пройти. (Лиза Леер)

Книга «Узник в третьей камере» удивляет читателя совершенно не классическим взглядом на историю Иоанна Крестителя, так как чаще рассматривается миссия этого поистине великого человека, при этом не уделяется внимание его личным переживаниям. Читается книга легко, а вывод автора в конце книги созвучен с размышлениями многих богословов о книге Иова. Огромная часть книги построена на внутренних переживаниях Иоанна, Иисуса и задействованных в истории людей. Это в некоторой мере настораживает, так как истинность этих эмоций и размышлений доказать невозможно. Предполагаю, автор таким образом пытался перенести размышления присущи каждому читателю на героев книги, чтобы каждый смог прочувствовать себя в этой ситуации. (Чабаненко Саша)