Вірність (Богдан Галюк)
Як могло статися, що в українській християнській сім′ї народилася чорношкіра дитина? І як далі з цим жити?
Втрата, порожнеча, апатія, зневіра, обурення, ненависть… Що відчуває зраджена людина?
До кого звернутися за порадою в часи найважчого випробування? Де знайти силу для прощення?
«Вірність» – це надзвичайно захоплююча повість. Коли сім′я, друзі, церква і навіть найближчі люди готові поставити клеймо «грішник», залишається сподіватися на милість всемогутнього Бога. Чудова ілюстрація подружжя, стосунки якого побудовані на справжній любові та спільній вірі. Незважаючи на сильний зовнішній тиск, вони гідно пройшли «долину страждань» та отримали нагороду від Бога.
«Жінка закінчила виступ. По її щоках текли сльози, які геть зіпсували аркуш паперу із завчасно приготованою промовою. Те, що вона говорила, стоячи з похиленою головою на сцені, глибоко зворушило всіх присутніх: хтось почав голосно схлипувати, у багатьох на очах заблищали сльози. Особливо в тих, хто добре знав Анну Микуленко та її чоловіка Миколу – взірцеву пару вчителів, колишніх вірних церкви “Боже прощення”, що на Оболоні в Києві.
…Більше половини присутніх схилилися на коліна і плакали разом із гостею. Марія та Іван Струни, пара стареньких християн, одні з перших членів церкви “Божого прощення”, голосно молилися до Господа: “Батьку дорогий, змилуйся над нами, старими. Дякуємо, що цей день настав і Ти відкрив нам очі…»
